До Всесвітнього дня боротьби з цукровим діабетом: міфи і правду про хворобу розкриває ендокринолог Віталій Катеренчук
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
До Всесвітнього дня боротьби з цукровим діабетом: міфи і правду про хворобу розкриває ендокринолог Віталій Катеренчук
Традиційно щороку 14 листопада медична спільнота відзначає день боротьби з цукровим діабетом.
На сьогодні навряд чи можна знайти людину, яка не знайома з терміном цукровий діабет. У кожного є родичі чи знайомі, які страждають на цю недугу.
Поширення діабету насправді нагадує епідемію. У звіті міжнародної діабетичної федерації (IDF), оприлюдненому у 1998 році, кількість хворих на цукровий діабет у світі оцінювали у 110 мільйонів. Прогнози, які здавалися страшними, вказували, що у 2025 році кількість хворих сягне 240 мільйонів. За даними тої ж IDF на 2024 рік у світі зареєстровано понад 589 мільйонів хворих на діабет.
Цукровий діабет неоднорідний, насправді це група хвороб, спільним для яких є високий рівень глюкози крові. Високий рівень цукру насправді є найбільш виразним проявом усіх типів діабету. Але, на жаль, не єдиним. До того ж, небезпеку становить не безпосередньо високий рівень глюкози, а ті ураження різних органів, які він обумовлює. Не дивлячись на усе розмаїття форм, основними є цукровий діабет першого і другого типу. Причому, на діабет другого типу припадає понад 95% від загальної кількості хворих. Цей тип діабету можна розглядати як хворобу цивілізації, оскільки його стрімке поширення прямо повʼязане зі змінами стилю життя: недостатньою руховою активністю та нераціональним харчуванням.
Про цукровий діабет можна говорити дуже багато. На сьогодні ми наведемо лише деякі міфи, які повʼязані з цією хворобою.
Міф. Я не хворітиму на цукровий діабет, так як у мене в сімʼї ніхто на діабет не хворів.
Правда. На жаль, поширення діабету дуже швидко зростає і він реєструється в тому числі у людей з абсолютно не обтяженою спадковістю. Спадковий чинник має значення для генетично обумовлених форм діабету та значною мірою для діабету першого типу. Ризик захворіти на цей діабет у людей з необтяженою спадковістю насправді є незначним, але не нульовим. Якщо ж хтось батьків хворіє на діабет першого типу, то ризик діабету в потомства складає 25-30%, якщо обоє батьків – понад 95-97%.
Для діабету другого типу генетичний фактор не відіграє провідної ролі. Значно більше, провідне значення мають ожиріння, малорухомий спосіб життя та вік.
Міф. Діабет другого типу розвивається у людей похилого віку, шукати його в молодих людей недоцільно.
Правда. Колись діабет другого типу справді був хворобою людей старшої вікової групи. Але на сьогодні він значно помолодшав, він діагностується не лише у віці 30-40+ років, а й у дітей. Причиною цього є зміни в стилі життя та харчування. Відповідно до сучасних рекомендацій скринінг діабету потрібно проводити у всіх без винятку осіб починаючи з 35-річного віку. За наявності діабетичних симптомів або факторів ризику проводити діагностику діабету потрібно з часу їх виявлення.
Міф. Навіщо шукати діабет, якщо немає ніяких симптомів?
Правда. Справа в тому, що симптоматичним з самого початку є виключно діабет першого типу. Діабет другого типу розвивається поступово, протягом років і тривалий час залишається без- або малосимптомним. Мозок не потребує інсуліну для засвоєння глюкози, незначне її підвищення в крові сприймається ним позитивно і не супроводжується неприємними відчуттями. Але підвищена глюкоза поступово руйнує судини і нерви в різних органів і врешті-решт призводить до інфарктів, інсультів та ураження інших органів.
Міф. Зниження глюкози при діабеті можна досягнути лише таблетками та інʼєкціями інсуліну.
Правда. Усе залежить від типу діабету та його «запущеністю». При діабеті першого типу на сьогодні єдиним методом лікування є введення інсуліну. Інші впливи відіграють лише допоміжну роль. При своєчасній діагностиці діабету другого типу є можливість досягнути нормальних показників глюкози за рахунок зміни стилю життя. Але ця зміна має бути значимою. Потрібно організувати режим дня і харчування, наростити півень фізичної активності та схуднути. Зниження маси тіла справляє позитивний вплив більшість повʼязаних з діабетом параметрів: рівень глюкози, ліпідів, артеріального тиску та навість ризик померти. Зниження маси тіла на 10 кг дозволяє знизити рівень глюкози натщесерце вдвічі, глікованого гемоглобіну на 1-1,5% (наприклад з 8% до 6,5-7%).
Міф. Якщо я лікую діабет другого типу і досягаю гарних показників глюкози крові, то мені немає більше за що турбуватися.
Правда. Цукровий діабет другого типу є багатокомпонентним захворюванням. На жаль, це не лише висока глюкози крові. Це ще й ожиріння, високий артеріальний тиск, високий рівень холестерину та інших жирів крові, сечової кислоти. Тривало існуючий діабет може призводити до ураження різних органів, до зниження функції нирок, серцевої недостатності та іншої патології. Тому, щоб говорити про гарний контроль діабету недостатньо орієнтуватися лише на показники глюкози. Потрібно регулярно контролювати масу тіла та тиск. Знижувати масу до нормального діапазону і тримати тиск під контролем. Щонайменше двічі на рік потрібно проходити визначення жирів крові, сечової кислоти, креатиніну (для оцінки роботи нирок), альбуміну (білку) в сечі. В захисті можна бути впевненим лише тоді, коли усі ці параметри гарно контролюються.
Міф. Наявність діабету обовʼязково призводить до розвитку тяжких ускладнень і ранньої смерті.
Правда. Усе залежить від якості контролю глюкози і супутніх показників: маси тіла, артеріального тиску, холестерину та інш. Навіть під час застосування інсулінів тваринного походження та за відсутності засобів самоконтролю глюкози були пацієнти, які проживали довге і повноцінне життя. Сучасні препарати інсуліну дозволяють досягати гарного контролю глюкози з мінімумом гіпоглікемій. А сучасні таблетовані засоби для терапії діабету другого типу довели свою здатність запобігати інфаркту, інсульту, патології нирок та реально (на роки) збільшувати тривалість життя. Використання засобів безперервного моніторингу глюкози дозволяє бачити рівень цукру крові в режимі реального часу протягом 14-24 днів. Це дає розуміння, що призводить до підвищення глюкози і яким чином цьому можна запобігти. Для того щоб маючи діабет жити довго потрібно слідувати рекомендаціям, самостійно контролювати себе та вчасно відвідувати лікарів і проходити необхідні обстеження.
Міф. Призначення інсуліну це дорога в один (і трагічний) кінець.
Правда. Абсолютно ні. При діабеті першого типу інсулін є препаратом, який рятує пацієнта. Інсулінотерапія є варіантом замісного лікування – ми застосовуємо інсулін з метою замістити його власну секрецію.
При діабеті другого типу є чіткі підстави до призначення інсуліну. Причому він може призначатися як тимчасово, так і тривало або на постійній основі. Якщо пацієнт не досягає нормальних показників глюкози при застосуванні двох-трьох препаратів – потрібно призначати інсулін. Слід розуміти, що своєчасне призначення інсуліну дозволяє використовувати його в простих режимах, з однією інʼєкцією на добу. Якщо ж це питання відкладати, є ризик в потребі застосування складних режимів, з виконанням трьох-чотирьох інʼєкцій на добу. Але, у будь-якому випадку, інсулін є найбільш потужним цукрознижувальним препаратом, дозволяє знизити глюкозу крові, а значить запобігти розвитку ускладнень.
Міф. Якщо мені призначають інсулін, прийом усіх цукрознижувальних таблеток слід припинити.
Правда. Відмінити слід лише таблетки, які посилюють вироблення інсуліну, зокрема глібенкламід, гліклазид. Прийом більшості інших препаратів слід продовжувати. Вони впливають на інші механізми зниження глюкози і дозволяють запобігти швидкому збільшенню дози інсуліну. До того ж, деякі з цих таблеток мають інші захисні властивості, дозволяють запобігти серцевій та нирковій недостатності, розвитку інсульту та інфаркту.
Міф. Інсулін завжди потрібно колоти по декілька раз на добу.
Правда. При діабеті першого типу це завжди так. Альтернативою є застосування інсулінових помп, але вартість їх є доволі високою. При діабеті другого типу є можливість використання однієї інʼєкції інсуліну на добу. Саме з такого варіанту рекомендують починати інсулінотерапії при цукровому діабеті другого типу. На сьогодні є комбіновані препарати інсуліну з агоністами глюкагоноподібного пептиду. Ці препарати є значно більш потужними порівняно з одним лише інсуліном і також застосовуються один раз на добу. Зараз у пацієнтів з цукровим діабетом другого типу активно застосовують перехід на ці комбіновані препарати з режиму багаторазових інʼєкцій інсуліну.
Міф. Хворим на діабет двічі на рік потрібно проходити курс крапельниць.
Правда. Англійське керівництво з інфузійної (внутрішньовенної) терапії першим пунктом вказує, що будь яке введення препаратів до вени має розглядатися як потенційно небезпечне і шкідливе. Звичка «капатися» це наслідок «совкового» минулого. Сучасна медицина дозволяє отримати практично все необхідне у формі таблеток. Два курси крапельниць на рік ніяким чином не замінять рутинної щоденної терапії і контролю. Ситуацій, коли потрібно вводити препарати саме до вени насправді досить небагато. Слід памʼятати, що вена – не помийна яма. Її потрібно берегти.
Міф. У мене діабет, значить мені мають надати групу інвалідності.
Правда. Діабет сам по собі не є причиною визначення інвалідності. За розумного підходу і адекватного лікування людина може досягнути абсолютно нормальних показників без серйозних ускладнень. Інвалідність при діабеті визначають якраз за наявності серйозних ускладнень, які призводять до обмежень життєдіяльності. Наприклад, при ампутаціях, обумовлених діабетичним ураженням судин, діабетичній сліпоті, нирковій та серцевій недостатності.
Віталій Катеренчук, доцент кафедри ендокринології Полтавського державного медичного університету
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
